2000-12-18 - Легенди химерного краю. Перша українська рок-антологія, ПІК (Політика і культура)

ПІК (Політика і культура), #47(82) 18-25 грудня 2000

Назву першої в Україні (а також - у світі) антології української рок-музики (видано компанією JRC) запозичено з пісні Андрія Середи - лідера Кому вниз. Власне, цей компактовий «серіал» і розпочинає Кому вниз двома піснями з альбому «In kastus in vivo» Хто співатиме «під завісу» наразі невідомо, позаяк антологія передбачає чотири релізи, а нині видрукувано лише перші дві частини.

Про доречність, слушність та мистецьку вартість «легендарного» проекту сперечатиметься лише той, хто не хотів помічати присутності в культурному просторі країни феномена «українського року». Надзавдання збірки, за задумом автора, в тому, аби явище, розпорошене в часі, зібрати докупи і показати його таким, яке воно є - яскравим, своєрідним, неподібним до російських і західних аналогів.

Тому знайдете тут нині неіснуючу формацію Брати Гадюкіни, чия музика і дотепер має стабільний попит. І Віку Врадій, яка вже 6 років мешкає в Штатах, але зроблене нею залишається актуальним, гострим, чимось таким, що не знайшло продовження у творчості інших. Присутні також і «повсталі з попелу забуття» ЯЯЯ та Вій. Якщо екс-гітарист В.В. Юрій Здоренко вирішив відновити проект, це означає лише одне - доброю командою стане більше, а живе музикування перемагає «фанерну хімію». Повернення на сцену Вія - однієї із найсамобутніших українських груп - справжня подія для тих, хто найбільше поціновує чисту автентику творчості. Пісні Дмитра Добрий-Вечір це суперконцентровані міфологеми з глибин народної свідомості.

З порівняно молодих команд в антології фігурують дуже запальна Мотор'ролла (раніше про них сказали б, що це - музика високого громадянського звучання), криворізький Аероплан, що небезуспішно повернув у музику романтизм світосприйняття, київські фолк-рокери Мандри і Актус, що об'єктивно створили універсальну формулу музикування, побудували таку собі віртуальну буколічну Україну. Колишні герої студентських тусівок, представники поетичного андерґраунду - гурт Рутенія постає у збірці в незвичному ритм-блюзовому форматі. Урбаністична тематика пісень Рутенії цілком співзвучна іміджу хлопців із групи Скрябін, де голос Кузьми - єдиний теплий струмінь у холодних електронних конструкціях.

Порівняно екстремальний клімат рокерської поезії урівноважено музичним мейнстрімом Небесної копалини, яких явно недооцінюють мас-медіа, та лірикою від Мертвого півня, яка вже напевно належить до класичних зразків нашого року. Щодо монстрів жанру Плачу Єремії, вже згадуваних Кому вниз і В.В. - всі вони представлені речами знаковими, що мали величезний вплив у межах власної творчості і назовні.

Другу частину «Легенд химерного краю» закриває двома піснями Океан Ельзи, гурт, що став переможцем за кількістю зібраних нагород, призів і номінацій на теренах українського шоу-бізнесу.

16 українських груп уперше зібралися «під дахом» цілком цивілізованого проекту, який щедро проілюстровано фото- й біографіями, увінчано «концептуальними» роботами відомого київського фотомайстра Миколи Троха, який «зсередини» сприйняв ідею рок-антології. Його роботи - це фотометафори рок-естетики як духовного опору. Отже, слово за музикою.